Президент України Віктор Ющенко: "Освіта як державний пріоритет"
День працівників освіти для мене, як сина сільських учителів, є не тільки всенародним, але й глибоко особистим святом. Воно пов'язане з найсвятішими почуттями, що з самого дитинства закладені в основу свідомості, - з любов'ю до батьків, з прищепленою ними пошаною до людини, яка дарує тобі світло знань і духовності.
Тому я вельми радий нагоді звернутися сьогодні до українських освітян, оцінити здобутки, ще раз проаналізувати проблеми й шляхи їх вирішення, окреслити наші головні завдання.
Наприкінці ХХ століття людство вступило в якісно нову стадію свого розвитку. Розпочалася так звана постіндустріальна епоха, коли на перший план виходять інформація, знання та технологія. Саме вони стають основною продуктивною силою, формують економічну міць і конкурентоспроможність держави, визначають перспективи та місце нації в глобалізованому світі.
Нові умови спричиняють кардинальне підвищення ролі освіти й науки в житті суспільства. Віднині вони є основою і водночас головною рушійною силою прогресу.
Тільки ті нації, які вчасно усвідомили всю значимість цих глибинних змін і відреагували на нові виклики, мають шанс на успіх.
Якщо нам вдасться зробити розвиток освіти нашим реальним пріоритетом, ми зможемо вирішити решту життєво важливих завдань, забезпечити добробут народу й соціальну стабільність, належну роль України в політичному, економічному й духовному житті світу, одним словом - ми зможемо забезпечити своє майбутнє.
У специфічних умовах України, яка протягом століть перебувала в стані колонії й зазнала агресивної асиміляції, на школу, як середню, так і вищу, лягає ще одна, так само життєво важлива місія - сприяти національному піднесенню України, відродженню нашої історичної пам'яті й культури.
Особливу роль освіта має відіграти у відновленні природних прав української мови як головного чинника самоідентифікації та єдності нації. Згадаймо мудру думку великого українського педагога Василя Сухомлинського: "Рідне слово - це могутній засіб виховання патріотичних почуттів. Слово - це ніби стежинка, прямуючи якою, дитина здобуває громадянську зрілість, осмислює, хто вона, якому народові, якій землі зобов'язана своїм життям і щастям".
Наступні покоління повинні усвідомлювати себе єдиним українським народом, без штучних, накинутих поділів, без колоніальних рудиментів у свідомості й світобаченні. Якщо ми не вирішимо цих питань, нам важко буде розраховувати на гідне місце у світовій спільноті, нам складно буде поважати самих себе.
Перед нашою освітою, отже, постає двоєдине завдання: по-перше, навчитися виховувати всебічно розвинену особистість з високим рівнем інтелекту й духовності, з сучасним інноваційним типом мислення і здатністю постійно самовдосконалюватися; по-друге, виховувати свідомого українського громадянина-патріота з широким європейським кругозором і відкритістю до світу.
Я прекрасно усвідомлюю, яку вирішальну роль освіта відіграє в забезпеченні майбутнього нації. Тому всебічна підтримка української школи та освітян є одним з моїх пріоритетів і як Президента, і як громадянина.
Вирішенню нагальних завдань у сфері освіти покликані сприяти Укази Президента України від 4 липня 2005 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", від 20 березня 2008 року "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні" та від 25 вересня 2008 року "Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти України".
Уряд отримав моє доручення розробити та затвердити комплексний план дій з розвитку освіти в Україні на 2008 - 2011 роки. Цей документ повинен, зокрема, забезпечити таку важливу складову реформ, як модернізація вищої освіти відповідно до вимог Болонського процесу, що є невід'ємною частиною поширення на Україну єдиного освітнього поля Європи.
Крім того, Верховна Рада має якнайшвидше прийняти в новій редакції Закон України "Про вищу освіту", яка вже пройшла широке громадське обговорення і в даний час опрацьовується Міністерством освіти і науки спільно з профільним парламентським комітетом. У першу чергу в цьому документі законодавчо закріплюється поняття і обов'язковість зовнішнього незалежного оцінювання знань, що надасть цьому процесові незворотності. Також передбачено запровадження принципово нової структури вищої освіти у відповідності з провідними освітніми системами світу.
Переведення освіти в розряд державних пріоритетів уже дає відчутні результати. Обсяги видатків з бюджету на освіту мають стійку тенденцію до зростання. Якщо у 2004 році вони становили 18,3 млрд. грн., то в 2008 році сягнули 57,5 млрд. грн. і складають 6,5% ВВП, що відповідає показникам багатьох розвинених країн. Це вельми обнадійливі цифри.
Я підтримую постійні зв'язки з освітянською спільнотою. Тільки в цьому році було проведено Всеукраїнський форум інтелігенції, Всеукраїнську нараду з питань підвищення якості освіти в Україні, зустріч із колективом Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова, Нараду з керівниками вищих навчальних закладів з питань забезпечення доступу громадян до якісної вищої освіти.
Мені добре відомі й зрозумілі думки, побажання, сподівання й проблеми освітян. Мушу визнати, що держава й суспільство у великому боргу перед ними.
Забезпечення освітянам гідного соціального та матеріального статусу вважаю одним з головних ключів до успіху. Педагога в школі має тримати не тільки відданість улюбленій справі тау покликання, а й належна винагорода та глибока повага всіх співгромадян. Тільки так ми заохотимо найкращих випускників обирати вчительську професію, зупинимо вимивання з середньої й навіть вищої школи молодих перспективних кадрів.
Хочу запевнити, що я докладав і докладатиму постійних зусиль для поліпшення оплати праці освітян і встановлення соціальної справедливості. Сьогодні вже можемо говорити про відчутні позитивні зрушення.
Послідовно підвищується оплата праці педагогічних та науково-педагогічних працівників. З 1 вересня 2008 року запроваджується третій етап уведення в дію Єдиної тарифної сітки. Унаслідок цього середня заробітна плата освітянина, починаючи з вересня місяця зростає на 11 %, а з початку року - на 30 %, тобто з 1460 грн. до 1891 грн. У вищих навчальних закладах середня зарплата професора зараз становить 2474 грн., доцента - 2012 грн.
Відбувається підвищення розміру доплат за додаткові види педагогічної діяльності, педагогічні звання, роботу в навчальних закладах певних типів тощо.
Продовжується впровадження різноманітних галузевих і регіональних відзнак та премій. Так, другий рік поспіль в Криму освітяни нагороджуються 25 преміями по 10 тис. грн. кожна, в Луганській області присуджується 10 премій по 10 тис. грн., в Миколаївській - 100 премій по 1 тис. грн. та 20 премій по 3000 грн., у Рівненській - 7 премій по 8 тис. грн. Подібні заходи здійснюються і в інших регіонах України.
правою честі для держави вважаю розв'язання житлової проблеми. Я дав доручення місцевим органам влади суттєво прискорити темпи виділення житла для працівників освіти.
Якщо в 2004 році вони отримали тільки 167 квартир, то в 2005 році їм було надано майже 600 помешкань, в 2007 році - 711, а тільки в I півріччі 2008 року цей показник зріс до 807.
Наша мета протягом трьох-чотирьох років забезпечити житлом усіх 19 тисяч освітян, які перебувають на квартирній черзі.
Робота з піднесення соціального й матеріального статусу працівників середньої та вищої школи, започаткована з самого початку мого президентства, буде й надалі продовжуватися й посилюватися. Питання тримаю на особистому контролі.
Найважливішою подією цього року в освітньому житті країни, безперечно, стало запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів, у якому взяли участь понад 466 тисяч юнаків та дівчат.
Це найбільш амбітна, суспільно значуща і масштабна реформа, яка має стратегічне значення для забезпечення рівного доступу громадян до вищої освіти. Вона безпосередньо стосується інтересів усього нашого суспільства.
Для її втілення в життя по всій державі виконано колосальну роботу. Перевірка знань відбувалася на 4634 пунктах. У пунктах тестування та в пунктах перевірки працювали 219 тисяч працівників. Було розроблено 33 варіанти та 495 субваріантів тестів із 11 предметів. За проведенням основної сесії оцінювання спостерігали понад 460 представників засобів масової інформації, більше 11300 громадських спостерігачів - активістів Комітету виборців України, громадянської мережі "Опора", Центру тестових технологій Міжнародного фонду "Відродження", представників вищих навчальних закладів і батьківських комітетів.
Висловлюю щиру вдячність усім, хто підтримав мою ідею незалежного тестування, усім, хто працював над її реалізацією.
Уведення нових принципів набору абітурієнтів не тільки забезпечило об'єктивність оцінки їхніх знань, але й завдало нищівного удару по корупції й використанню впливових зв'язків у системі вищої освіти. Це величезний крок у встановленні соціальної справедливості для всіх українських юнаків та дівчат, незалежно від розміру гаманців їхніх батьків, в моральному оздоровленні всього суспільства.
Результати свідчать про ефективність нової системи. У 2008 році за сертифікатами Українського центру оцінювання якості освіти до вищих навчальних закладів зараховано 95% абітурієнтів. 5% не проходили тестування за медичними протипоказаннями. Серед прийнятих за сертифікатами певна частина при вступі користувалася пільгами. Це інваліди І і ІІ групи (2,5%), сироти й діти без піклування батьків (1,6%) та постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 %).
Особливо хочу наголосити, що вдале комбінування тестування з пільгами дозволяє зробити великий внесок в гуманізацію суспільного життя України. Ми створили умови, які дають шанс тим нашим дітям, яких обділила жорстока доля, повною мірою реалізувати свої таланти, відчути, що рідна держава дбає про їхнє майбутнє.
Як і всяке нововведення, реформа подекуди викликала певні сумніви, а часом і спротив. Але сьогодні вже можемо констатувати: перше незалежне оцінювання знань пройшло успішно й позитивно сприйнято як освітянами, так і абітурієнтами.
Тестування наступного року ми повинні провести на ще більш високому рівні. Для цього необхідно, зокрема: проаналізувати недоліки, які мали місце цього року, та зробити належні висновки; внести необхідні зміни до відповідних нормативно-правових актів; створити в кожній області навчально-екзаменаційні центри Українського центру оцінювання якості освіти та забезпечити їх належне фінансування; поліпшити інформування населення щодо тестування та вступу до вищих навчальних закладів; удосконалити умови прийому до вищих навчальних закладів.
З цих питань я дав відповідні доручення Урядові, Міністерству освіти і науки України та місцевим органам виконавчої влади. Сподіваюся також на активну участь і всебічну підтримку з боку освітянської спільноти.
Сьогодні в 21 тисячі загальноосвітніх навчальних закладів Україні, здобувають знання 4,8 мільйона учнів. Наше завдання кардинально підвищити якість їхньої освіти та зміцнити матеріально-технічну базу шкіл. Ми зобов'язані найближчим часом зняти з порядку денного такі проблеми, як забезпечення навчальних закладів сучасними комп'ютерами, підручниками, шкільними автобусами, сучасними технічними засобами навчання тощо.
Перехід на 12-річний термін навчання в середній школі вимагає вирішення цілої низки завдань, передусім адаптації до нових умов шкільних програм, підготовки змістовно нових підручників, посібників, іншої навчально-методичної літератури.
При цьому потребує удосконалення практика конкурсного добору шкільної книжки та її апробації. Необхідно також виключити випадки, коли підручники друкуються в недостатній кількості й надходять до школярів після початку навчального року.
Слід завершити процес комп'ютеризації середньої школи, передусім в сільській місцевості. У цьому питанні ми вже досягли безперечного успіху. Забезпечення сучасними навчальними комп'ютерними комплексами зросло з 35,3% у 2001 р. до 87% у 2008 р. Протягом 2008-2009 навчального року цей показник має сягнути 97%.
Настав час приділити посилену увагу сільським школам, зокрема потрібно оптимізувати їх мережу, створити умови й стимули для повноцінного забезпечення педагогічними кадрами.
В Україні потребують підвезення до школи понад 250 тисяч, або 12% учнів, які проживають на селі. Упродовж останніх років за Програмою "Шкільний автобус" загальноосвітні навчальні заклади отримали понад 1900 автобусів, зокрема 636 - за кошти державного бюджету. Це дало можливість забезпечити підвозом понад 90 відсотків учнів. У 2008 р. на реалізацію Програми передбачено 70 млн. грн., що дасть можливість до кінця року поставити школам більше 300 автобусів. Я зобов'язав уряд виділити необхідні кошти.
Окремо хочу зупинитися на питанні виявлення й підтримки особливо талановитих учнів, без чого неможливе повноцінне формування інтелектуального потенціалу нації. За моїм дорученням Кабінет Міністрів України затвердив Державну цільову програму роботи з обдарованою молоддю на 2007 - 2010 роки. Її мета полягає у забезпеченні системної допомоги юнакам та дівчатам, що проявили непересічні здібності в навчанні, творчості чи спорті.
З гордістю хочу відзначити, що молоді українські інтелектуали з року в рік демонструють високі результати на міжнародних змаганнях і традиційно потрапляють у першу десятку команд-лідерів. У цьому році на найбільш престижних міжнародних учнівських олімпіадах вони завоювали 5 золотих, 4 срібні та 11 бронзових медалей. Цей факт красномовно свідчить як про високу якість вітчизняної освіти, так і про загальний освітній рівень українського суспільства.
Сьогодення вимагає нових підходів до підготовки робітничих кадрів. В Україні діє 1022 професійно-технічні навчальні заклади, у яких здобувають кваліфікацію понад 450 тисяч учнів. Аналіз свідчить, що останнім часом через недосконалість навчальних програм, недостатність кадрового та матеріально-технічного забезпечення слабшає якість професійно-технічної освіти. Стала помітною й невідповідність спеціалізації підготовлених кадрів потребам ринку праці. Брак кваліфікованих робітників уже відчувається в українській промисловості, особливо в наукомістких галузях. Необхідно, отже, усунути структурний дисбаланс попиту та пропозиції робочої сили.
Кардинальні реформи, що відбуваються у вищій школі, пов'язані передусім із приєднанням України в 2005 році до Болонського процесу.
Цей незаперечний успіх ставить перед нами відповідальне завдання - прискорити запровадження європейських стандартів з тим, щоб до 2010 року увійти до спільної зони європейської вищої освіти.
Реалізація цієї мети означає, що вже через 2 роки українські студенти зможуть навчатися в європейських університетах нарівні з громадянами Євросоюзу, а Україна буде інтегрована до ЄС в одній з провідних суспільних сфер - вищій освіті.
Болонський процес має для нас загальнонаціональне значення як один з фундаментальних елементів набуття нашою державою повноправного членства в ЄС.
Ми повинні невідкладно спрямувати реформаторські зусилля на утвердження демократичних засад вищої школи та студентського самоврядування, запровадження сучасних освітніх технологій, поліпшення матеріально-технічного та методичного забезпечення, посилення інтеграції вищої освіти, науки та виробництва, створення на базі провідних університетів сучасних дослідницьких центрів, запровадження ефективних економічних механізмів солідарної участі держави, бізнесу та громадянського суспільства у розвиткові вищої освіти.
На цьому шляху належить подолати не одну проблему.
По-перше, необхідно забезпечити належний рівень наукових досліджень та інноваційної діяльності в університетах України.
Нагадую, що університетом вважається тільки той вищий навчальний заклад, який поряд з освітньою здійснює активну наукову діяльність і готує на цій основі кадри вищої кваліфікації. В Україні сьогодні менше половини вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації проводять наукові дослідження. Це не найкращим чином впливає на якість освіти.
У даний час усі університети тією чи іншою мірою мають проблеми з фінансуванням наукової роботи, але не всі вони однаково активно працюють над залученням додаткового фінансування з альтернативних джерел.
У результаті через брак належного оновлення дослідницького обладнання гальмується розвиток наукових галузей, які традиційно були провідними на теренах України: радіо- та ядерної фізики, нанофізики, наноелектроніки, фізико-технічного та хімічного матеріалознавства, генетики, вірусології та мікробіології.
По-друге, потребує серйозної реструктуризації сама нинішня мережа вищих навчальних закладів.
Сьогодні в Україні працює 347 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, крім того, діє безліч їхніх відокремлених філій. Тимчасом Велика Британія таких навчальних закладів має 96; Франція - 78; Італія - 65; Польща - лише 11.
Як не парадоксально, це не той випадок, коли кількість переходить у якість. Навпаки, багато українських навчальних закладів, формально маючи статус вищих, насправді не спроможні повною мірою забезпечити сучасний рівень освіти.
Надлишок вищих шкіл спричиняє ще одну проблему. Якщо в більшості країн світу в університетах навчається в середньому 30 тисяч студентів, то в українських вищих наукових закладах цей показник становить всього 6,6 тисяч осіб. Половина закладів не дотягує і до такого рівня.
Ідеться, без сумніву, про розпорошення інтелектуальних та матеріальних ресурсів, а подекуди, можливо, й про профанацію самого поняття вищої освіти.
Відповідь підказує світова і європейська практика: слід удосконалити систему акредитації вищих навчальних закладів, провести їх укрупнення, створити потужні регіональні університети, які б забезпечували якісну освіту й наукову роботу.
По-третє, належить виправити явний дисбаланс, який сьогодні намітився у підготовці спеціалістів. Так, маємо надлишок економістів та юристів, натомість існує дефіцит інженерних і будівельних кадрів. Зокрема, слід удосконалити систему державних замовлень на підготовку фахівців.
Нарешті, наша вища школа повинна віднайти своє національне обличчя. Без цього неможливо посісти гідне місце у міжнародному освітньому просторі, скласти конкуренцію провідним країнам.
Починати треба з таких простих і загальноприйнятих у світі речей, як викладання державною мовою.
У цьому контексті терміновим завданням є створення якісних сучасних підручників, посібників, довідників, словників українською мовою. Аналіз ситуації показує, що забезпеченість вищих навчальних закладів україномовними підручниками і навчальними посібниками становить: у соціально-гуманітарному напрямку - 91 %; економічному - 84 %; природничо-математичному - 62 %; інженерно-технічному - 55 %. Як бачимо, захопившись на початковому етапі реформування вищої освіти її гуманітарною складовою, розвитком економічних та юридичних напрямів підготовки, ми випустили з поля зору природничі та точні науки.
Відновлюючи законні права державної мови у сфері вищої освіти, ми повинні переконати кожного викладача, кожного студента й школяра: володіння українською мовою відкриває перед ним перспективи повної реалізації своєї особистості в українському та європейському освітньо-науковому просторі.
Українська освіта сьогодні - це живий, потужний і динамічний організм, який інтенсивно розвивається, який свідомий своєї суспільної ролі, своїх завдань і своєї мети.
Цього свідома й Українська держава, для якої підтримка національної освіти є незаперечним пріоритетом.
Переконаний, що, об'єднавши зусилля, ми подолаємо всі труднощі й досягнемо успіху.
Запевняю, що в особі Президента українські освітяни мають щирого й надійного союзника й однодумця.